Коли мені поставили діагноз «гормонозалежний рак молочної залози», я не до кінця розуміла, що це означає. На етапі очікування результатів біопсії я переглянула безліч відеороликів і прочитала десятки статей про рак грудей. Але складні медичні терміни лише посилювали розгубленість.
Розібратися допомогли реальні історії жінок, які зіткнулися із цим захворюванням. Саме через їхній досвід та аналіз різних джерел інформації в моїй голові поступово склався цілісний пазл.
Пройшовши один із найскладніших етапів лікування раку молочної залози, я розумію, наскільки важливо бути обізнаною. Знання дають опору, знижують тривогу та допомагають приймати виважені рішення.
У цій статті я простою мовою поясню, що таке гормонозалежний рак грудей, як проходить лікування та які його етапи.
Важливо! Я ділюся тим, що дізналася про свій діагноз, а також особистим досвідом лікування. Важливо розуміти, що у кожному випадку схема терапії підбирається індивідуально лікарем.
Що означає гормонозалежний рак молочної залози
Зрозуміти термін «гормонозалежний рак грудей» простіше через образне мислення.
Уявіть, що в людини є мільйони рецепторів — своєрідних «датчиків». Вони вловлюють певні речовини та передають сигнали клітинам, допомагаючи тілу нормально функціонувати.
Наприклад, око містить зорові рецептори, шкіра – тактильні, а репродуктивна система – гормональні.
Молочна залоза також чутлива до гормонів. Протягом життя вона змінюється під їх впливом, особливо під час менструального циклу, вагітності та лактації. Це відбувається завдяки рецепторам, які реагують на:
- естроген
- прогестерон
- пролактин
Найбільш важливу роль у зростанні та зміні тканин молочної залози відіграють естроген та прогестерон.
Іноді в організмі відбувається збій, і одна з клітин мутує – починає безконтрольно ділитися. Так розвивається рак молочної залози.
Якщо на поверхні таких клітин є рецептори до естрогену та/або прогестерону, пухлина вважається гормонозалежною. Це означає, що її ріст може стимулюватись гормонами.
Саме тому при постановці діагнозу важливо визначити тип пухлини. При гормонозалежному раку ключове завдання лікування – знизити або повністю заблокувати вплив естрогену на пухлинні клітини.
Як ставиться діагноз
Важливо розуміти, що УЗД не є надійним методом діагностики раку. Навіть доброякісна на вигляд освіта може виявитися «злом» – так сталося зі мною.
Щоб визначити природу пухлини, необхідно провести біопсію взяти зразок тканини для аналізу. Тільки так можна зрозуміти, з яких клітин складається пухлина і чи потребує вона лікування.
Існує два основні види біопсії:
• тонкоголкова (цитологія) – дослідження окремих клітин;
• товстоїгла, або трепан-біопсія (гістологія) — аналіз фрагмента тканини.
Тонкоголкова біопсія — більш проста та малоінвазивна процедура. Вона виконується за допомогою шприца і займає лише кілька хвилин. У моєму випадку вона показала наявність атипових клітин, але не надала повної картини.
За тиждень мені провели трепан-біопсію. Цей метод дозволяє визначити біологічний тип пухлини та є ключовим для вибору тактики лікування. Процедура трохи складніша, виконується за допомогою спеціальної голки (її часто називають пістолетом), але переноситься цілком терпимо. Результат зазвичай готовий за 7–14 днів.
Саме на підставі трепан-біопсії та подальших досліджень ставиться діагноз гормонозалежного раку молочної залози.
Імуногістохімія
Це один із найточніших методів, який дозволяє визначити біологічний тип раку молочної залози і зрозуміти, як поводитиметься пухлина.
Для дослідження необхідний зразок тканини — його одержують при трепан-біопсії або під час операції. Після спеціальної обробки та фарбування тканини під мікроскопом стає видно рецептори на поверхні клітин. Саме за ними лікарі оцінюють агресивність пухлини та підбирають тактику лікування.
Імуногістохімія при раку молочної залози дозволяє визначити:
• Рецептори до естрогену (ER)
Пухлина вважається гормонозалежною, якщо більше 1% клітин мають рецептори до естрогену. Чим вищий цей показник, тим вища чутливість до гормонотерапії і, як правило, сприятливіший прогноз.
• Рецептори до прогестерону (PR)
Якщо понад 1% клітин мають рецептори до прогестерону, пухлина також вважається гормоночутливою.
• HER2 — білок, який відповідає за ріст і розподіл клітин
При надмірній кількості пухлина може зростати швидше.
Значення інтерпретуються так:
0–1+ – негативний статус
2+ – сумнівний (вимагає уточнення)
3+ – позитивний
• Ki-67 – показник швидкості поділу клітин
Типи гормонозалежного раку молочної залози
Виділяють основні підтипи:
• Люмінальний А – високі ER/PR та низький Ki-67
• Люмінальний B – є ER та/або PR, але більш високий Ki-67; HER2 може бути як позитивним, так і негативним
Приблизно у 70–80 % випадків рак молочної залози є гормонозалежним.
Однак іноді пухлинні клітини в результаті мутацій та швидкого зростання видозмінюються та втрачають рецептори ER та PR. У таких випадках діагностують:
- тричі негативний рак (ER-, PR-, HER2-)
- HER2-позитивний рак (ER-, PR-, HER2+)
Це агресивніші види раку молочної залози.
Додаткові методи дослідження
Іноді результатів імуногістохімії недостатньо.
Наприклад, якщо HER2-статус визначається як 2+ (сумнівний), призначається додаткове дослідження – FISH. Цей метод дозволяє оцінити активність HER2 на генетичному рівні та остаточно уточнити діагноз.
У моєму випадку саме так і сталося: HER2 був 2+ і після проведення FISH-дослідження підтвердився негативний статус.
Після встановлення діагнозу лікарі визначають стадію захворювання. Вона показує, наскільки поширилася пухлина та впливає на вибір лікування. За результатами обстеження у мене діагностували люмінальний рак молочної залози. Спочатку була підозра на метастази у лімфовузлах, але біопсія не підтвердила побоювань. Незважаючи на це, через розмір пухлини захворювання віднесли до другої стадії.
Основні етапи лікування
Лікування гормонозалежного раку молочної залози, як правило, спрямоване на зменшення об’єму пухлини та зниження ризику рецидивів. Стратегія та послідовність етапів підбираються індивідуально на лікарському консиліумі.
Операція
Найчастіше саме операція стає першим етапом лікування гормонозалежного раку молочної залози. Вона проводиться у випадках, коли пухлина не дала віддалених метастазів. Тоді є можливість видалити основне вогнище і знизити пухлинне навантаження на організм.
Операції на молочній залозі можуть бути двох видів:
• органозберігаючі – видаляється лише частина грудей із пухлиною в межах здорових тканин;
• радикальні (мастектомія) – видалення однієї або обох молочних залоз.
Важливо розуміти, що остаточна стадія захворювання іноді уточнюється після операції. Це пов’язане з тим, що реальний розмір пухлини може відрізнятися від показників, визначених до хірургії.
Так, у моєму випадку розмір пухлини виявився значно більшим: не 3,5 см, як показували мамографія, УЗД та КТ, а 6,5 см!
Хіміотерапія
Хіміотерапія при гормонозалежному раку молочної залози призначається з метою знищення ракових клітин, які можуть циркулювати в крові та бути невидимими під час обстеження.
У деяких випадках лікування проводиться до операції — це називається неоад’ювантна терапія. Вона дозволяє зменшити розмір пухлини та/або уражених лімфовузлів, що може полегшити подальше хірургічне втручання.
Ракові клітини відрізняються високою швидкістю розподілу та активніше поглинають речовини, що надходять в організм. Саме на цьому ґрунтується дія хіміотерапії.
Що вищий показник активності пухлини Ki-67, то чутливіша вона до хіміотерапії. Тому при люмінальному підтипі B раку молочної залози частіше призначається системне лікування. У той же час, менш агресивні пухлини з рівнем Ki-67 нижче 20% можуть слабше реагувати на хіміотерапію.
Гормонотерапія
Особливістю лікування гормонозалежного раку молочної залози є тривала антиестрогенна терапія. Мета — позбавити злоякісні клітини харчування, необхідного для їх росту.
Для цього у жінок зі збереженою менструальною функцією використовуються препарати, що перешкоджають зв’язуванню гормонів із пухлинними рецепторами – тамоксифен. У монорежимі він призначається за низького ризику рецидиву.
Найчастіше ключовим етапом лікування гормонозалежного раку грудей є відключення яєчників – основного постачальника естрогену. Для цього раз на місяць (або три місяці), залежно від схеми, жінкам призначають гозерелін. Так викликається штучна менопауза.
На тлі відключених яєчників можна застосовувати тамоксифен або інгібітори ароматази – препарати, які блокують утворення естрогену у надниркових залозах, жировій тканині та інших органах.
Клітини гормонозалежної пухлини можуть роками перебувати у сплячому стані та активуватися через кілька років після активного лікування. Тому антиестрогенова терапія триває довго – зазвичай від 5 до 10 років.
Чому лікування може бути різним
Читаючи історії інших жінок, я була здивована, наскільки сильно можуть відрізнятися схеми лікування гормонозалежного раку грудей. Навіть при тому самому типі пухлини пацієнткам призначають різні препарати і послідовність терапії. Чому так відбувається?
Справа в тому, що універсального сценарію лікування не існує. На вибір тактики впливає відразу кілька факторів: стадія захворювання, біологічні особливості пухлини та індивідуальні характеристики організму.
Наприклад, при високому рівні Ki-67 , великому розмірі пухлини або ураженні лімфовузлів лікар може рекомендувати розпочати лікування з хіміотерапії. У той же час, деяким жінкам з люмінальним раком грудей вона може зовсім не знадобитися.
Основне завдання лікаря — підібрати таку схему лікування, яка буде максимально ефективною саме у конкретній ситуації та мінімально шкідливою для організму.
Мій досвід лікування гормонозалежного раку молочної залози
У мене гормонозалежний рак грудей (ER+, PR+, HER2-), Ki-67 -35-40%. За даними біопсії 90% пухлинних клітин мали рецептори до естрогену і стільки ж — прогестерону. Розмір первинної пухлини, згідно з обстеженнями, не перевищував 3,8 см.
Однак післяопераційна гістологія показала дещо інші результати: рівень PR склав 25%, а фактичний розмір пухлини виявився більшим – 6,5 см. Також було виявлено лімфоваскулярну інвазію – проникнення ракових клітин у просвіт судин. З урахуванням цих факторів мені було рекомендовано проведення хіміотерапії.
Протягом півроку після операції я пройшла хімію та променеву. Далі мені призначили гозерелін (Золадекс) у поєднанні з летрозолом (інгібітор ароматази) терміном на 5 років, а потім ще 2,5 роки тамоксифену в монорежимі.
Детальніше про кожен етап лікування, побічні ефекти та свої відчуття я розповідатиму в окремих статтях.
Чого очікувати під час лікування
Переносимість лікування раку багато в чому залежить від індивідуальних особливостей організму. Я помітила, що хіміотерапія може давати кардинально різні побічні ефекти у різних людей.
Наприклад, у мене постійно боліло горло і дошкуляв стоматит. Хтось скаржиться на сильну слабкість, комусь докучає нейропатія. Але практично у всіх на тлі хіміотерапії знижується імунітет, тому важливо уникати багатолюдних місць та контактів із хворими.
Гормональна терапія при раку молочної залози часто супроводжується болями у суглобах, сухістю слизових та зниженням лібідо. Спеціалізовані форуми буквально заполонили історії про складнощі антиестрогенового лікування. Проте все не так безнадійно.
Важливо пам’ятати, що ваша ситуація є індивідуальною, і не варто «приміряти» на себе чужі побічні ефекти. Біль у суглобах може зменшуватися при помірній фізичній активності, для зволоження слизових існують засоби з гіалуроновою кислотою, а лібідо — це не тільки фізіологія, а й психологічний стан.
Відчувати страх і розгубленість під час діагностики та лікування – нормально. Не треба звинувачувати себе за слабкість чи намагатися постійно «триматися». Якщо вам тяжко, це природна реакція.
Підтримайте себе так, як підтримали б близьку людину. Дозвольте собі бути різною і намагайтеся знаходити приводи для маленьких радощів навіть у цей непростий період.
Я поступово вчуся справлятися з труднощами лікування гормонозалежного раку молочної залози і обов’язково поділюся своїм досвідом та спостереженнями в наступних статтях.