«При гормонозалежному раку грудей хіміотерапія не завжди потрібна», — так сказав мені мій хірург-онколог. Тому якийсь час після операції я сподівалася, що цей складний етап лікування вдасться уникнути.
Але за 10 днів прийшов результат гістології. З’ясувалося, що фактичний розмір пухлини становив 6,5 см — майже вдвічі більше, ніж показували доопераційне обстеження. Крім того, елементи карциноми були виявлені у просвіті судин. Це означає, що рак уже мав здатність поширюватися організмом.
На лікарському консиліумі було прийнято рішення провести хіміотерапію — аби знищити ракові клітини, що циркулюють в організмі.
З одного боку, я засмутилася. Мене лякали побічні ефекти хіміотерапії та відгуки пацієнтів. З іншого — бажання позбутися хвороби виявилося сильнішим за страх. Я вирішила не зациклюватись на тривожних історіях.
Нині цей етап лікування вже позаду. І я готова поділитися своїм особистим досвідом хіміотерапії: як вона проходить, які побічні ефекти можливі і що важливо знати перед початком лікування.
Що я знала про хіміотерапію до початку
Цікаво, що найстрашніші речі про хіміотерапію зазвичай розповідають люди, які самі через неї не проходили. Існує думка, що це лікування «добиває» раніше, ніж сам рак. Такі історії легко передаються з вуст в уста, обростаючи страхітливими подробицями.
Ці стереотипи заважали мені уявити, що під час хіміотерапії можливе хоч якесь нормальне життя. У голові сидів образ виснаженого, блідого пацієнта, повністю вибитого зі звичної реальності.
Виходячи зі свого досвіду лікування раку грудей, я б радила не витрачати сили на міфи. Набагато корисніше розібратися в тому, які саме хіміопрепарати вам призначені, які у них побічні ефекти і як їх зазвичай переносять пацієнти. Обов’язково запитуйте свого лікаря і шукайте інформацію в надійних джерелах.
Я, наприклад, пізніше зрозуміла, що про деякі реакції організму краще було дізнатися заздалегідь — про це я розповім далі.
Як проходить хіміотерапія
До початку лікування я була впевнена, що хіміотерапія – це обов’язково госпіталізація та щоденні процедури.
На практиці все виявилося інакше.
Крапельниці вводять не щодня, а з інтервалом – раз на один, два чи три тижні, залежно від схеми лікування. Період між вливаннями називається курсом хіміотерапії.
Також я дізналася, що у багатьох випадках лікування відбувається амбулаторно. Це означає, що в день процедури пацієнт приїжджає до клініки вранці, проходить хіміотерапію та ввечері повертається додому.
Мені призначили 4 курси ТЗ — доцетаксел та циклофосфамід. Препарати вводили у високій дозі один раз на 21 день. У моєму випадку кожна процедура займала від 5 до 7 години.
Сама хіміотерапія відбувається поетапно.
Спочатку через крапельницю вводять так звану премедикацію – препарати, які допомагають знизити ризик нудоти та алергічних реакцій. Потім починають вводити хіміопрепарати.
Наприкінці процедури роблять «промивання» — це крапельниці з розчинами, які допомагають організму легше перенести лікування та швидше вивести ліки.
Перша хіміотерапія пройшла для мене найлегше. Я намагалася відволікатися, не зациклюватись на страху і просто прожити цей день. Препарати вводили у стандартному режимі, і вся процедура зайняла близько 5 годин.
Наступні курси тривали довше — до 7 години. Це було пов’язано з реакціями організму та побічними ефектами, про які я розповім у наступному розділі (несподівані реакції).
Побічні ефекти хіміотерапії: мій реальний досвід
Хіміотерапія у різних людей може викликати кардинально різні, інколи навіть несподівані побічні ефекти. Проаналізувавши відгуки пацієнтів та свій досвід, я зрозуміла: приміряти на себе чужі історії — марно. Це не допомагає підготуватися, лише посилює тривогу.
Тим не менш, побічні ефекти хіміотерапії існують, і є реакції, до яких варто бути готовим як фізично, так і морально.
Нудота та погане самопочуття
Не знаю, як у інших, але у мене за весь період хіміотерапії блювота була лише один раз. Нудота теж не була постійною. Зазвичай вона починалася приблизно на третю добу після крапельниці та проходила до 7–10 дня.
Найчастіше вранці було відчуття тяжкості у шлунку та стан, схожий на похмілля. Ця «ранкова нудота» проходила протягом години, а вдень іноді накочували короткочасні напади — і так само швидко відпускало.
Загалом можу сказати, що для мене нудота не стала найважчим побічним ефектом. Скоріше, це були неприємні, але короткочасні епізоди.
Тільки один раз була справді сильна нудота, яка тривала всю ніч — але це було пов’язано з іншою реакцією організму, про яку я розповім трохи згодом.
Падіння показників крові
Я знала, що хіміотерапія викликає зниження імунітету, але до початку лікування не надавала цьому великого значення. Насправді ж саме цей побічний ефект хвилював мене найбільше.
Щоразу через тиждень після крапельниці показники крові падали до критичних значень: лейкоцити знижувалися до 1,7 (при нормі від 3,9), а нейтрофіли – до 0,3 (при нормі від 1,5). Фактично організм залишався без повноцінного імунного захисту та ставав уразливим.
На першому курсі хіміотерапії показники вдалося відновити завдяки одному уколу філграстиму – препарату, що стимулює вироблення лейкоцитів кістковим мозком.
Однак подальша ін’єкція викликала у мене сильну алергічну реакцію, і я втратила можливість медикаментозно підтримувати рівень лейкоцитів надалі. Це мене дуже пригнічувало, було відчуття, що ти залишаєшся без захисту, а вплинути на це майже не можеш.
Доводилося дотримуватися підвищених заходів обережності: носити маску і просто чекати, поки організм відновиться самостійно.
Слабкість
Багато хто наголошує на вираженій слабкості під час хіміотерапії, але в моєму випадку вона не була постійною. Лише один день я відчула її особливо сильно — це був стан повної відсутності енергії навіть після відпочинку.
За відгуками пацієнтів я зрозуміла, що у багатьох слабкість пов’язана із падінням лейкоцитів. У моєму випадку причина була у зниженні гемоглобіну.
Цей досвід ще раз показав: побічні ефекти хіміотерапії можуть проявлятися по-різному, і важливо орієнтуватися не тільки на чужі історії, а й реакцію власного організму.
Випадання волосся
Рівно через два тижні після першої крапельниці у мене почало сильно випадати волосся. Воно були всюди: на підлозі, у ванній, на ліжку і навіть на стінах. Це було несподівано масштабно, і одного разу стало просто нестерпно це бачити щодня. Тому я вирішила поголитися.
Зізнаюся, мене це не дуже хвилювало. Родичам та знайомим я говорила так: якби випадання волосся було єдиним побічним ефектом хіміотерапії, я була б щасливою.
Мої діти боялися побачити мене лисою. Але коли це сталося, вони сказали: “Зовсім не страшно, можна ходити без косинки”. Вони дуже швидко звикли. Думаю, тут зіграв роль мій власний настрій. Я спокійно прийняла цей етап, і, здається, це передалося їм психологічно.
Зараз я розумію: сам момент випадання волосся виявився набагато менш страшним, ніж очікування цього моменту.
Інші несподівані побічні ефекти хіміотерапії
Чого я точно не очікувала від хіміотерапії — це постійних маткових кровотеч.
Одного вечора, через тиждень після другої крапельниці, почалася чергова кровотеча. Вона супроводжувалося сильними спазмами, які спочатку відчувалися внизу живота, потім поширилися на кишечник, а потім піднялися вище — до шлунка. З’явилася нудота та блювання. На тлі болю та переживань загострилася моя давня проблема із серцевим ритмом — почалася аритмія.
Так минула вся ніч.
До ранку стан почав покращуватись. Я зв’язалася зі своїм онкологом та гінекологом, і вже через день мені зробили укол гозереліну, який тимчасово відключає роботу яєчників. Це допомогло зупинити кровотечі та взяти ситуацію під контроль.
Ще однією несподіваною реакцією став біль у горлі, який з’являвся приблизно з 3 по 12 день після крапельниці. Періодично запалювалися ясна, виникав стоматит. Лікарка припустила, що це може бути пов’язане зі зниженням рівня лейкоцитів.
Також під час хіміотерапії у мене періодично німіли ноги — це було очікувано. Але одного разу, після четвертого вливання, оніміння поширилося на шкіру голови. Виникло дивне і трохи страшне відчуття, ніби на обличчі з’явилася «маска». На щастя, вже за добу все пройшло.
Несподіваним побічним ефектом для мене стала реакція на один із хіміопрепаратів — доцетаксел. Перша крапельниця пройшла без особливостей, тож я не очікувала жодних проблем.
Але вже на п’ятій хвилині другого вливання я відчула сильний тиск у горлі, а потім у голові. Крапельницю одразу зупинили та ввели додаткову дозу дексаметазону.
У наступні курси ця реакція повторювалася, попри підготовку. Тому введення препарату проводили дуже повільно — кожна процедура могла тривати до 7 години.
Зараз я розумію, що хіміотерапія може давати різні, іноді несподівані реакції. Але важливо, що більшість із них можна контролювати разом із лікарями.
Що допомагало мені справлятися
Під час хіміотерапії я намагалася підтримувати себе максимально дбайливо. По можливості вибирала здоровішу їжу і давала собі більше відпочинку. Я відмовилася від смаженого, жирного, солодощів і борошняних виробів — хоча розумію, що це не є обов’язковим правилом для всіх. Також я пила багато простої та мінеральної води.
Усі невідкладні справи та турботи поступово відійшли на другий план. Я дозволила собі бути слабкою, втомленою, іноді надмірно емоційною. Це знизило рівень тривоги та внутрішньої напруги.
Психологічно мені допомагали розмови про лікування. Я знаю, що комусь, навпаки, легше не говорити про хворобу. Але для мене можливість відкрито ділитися своїм станом та розповідати про побічні ефекти хіміотерапії приносила полегшення.
Я дуже вдячна людям, які терпляче мене слухали.
Мої помилки
Якби я могла повернутися назад, я порадила б собі заздалегідь докладніше обговорити з онкологом, як проходить хіміотерапія, чого чекати і як до неї підготуватися.
Також я б не уникала інформації. Я настільки боялася хіміотерапії, що свідомо відмовлялася читати відгуки про побічні ефекти хіміотерапії. Нині розумію, що це було помилкою.
Вже в процесі лікування мені довелося терміново дізнаватися про зниження імунітету, можливі побічні ефекти та їх наслідки — і це додавало тривоги.
Я б також вивчила досвід інших пацієнтів та подивилася інформацію на авторитетних ресурсах. Є корисні дискусійні форуми, де люди діляться своїм досвідом. Наприклад, ось цей .
Підтримка: як реагували люди
Мої близькі не знали «правильних слів» — вони вчилися приймати мій діагноз разом зі мною. І це нормально. Іноді розмови, особливо перед хіміотерапією, не заспокоювали, а, навпаки, посилювали тривогу. Докладніше про те, які слова підтримують, а які ранять під час лікування раку, я написала в окремій статті .
Що я зрозуміла після хіміотерапії
До хвороби я мала величезну кількість страхів — найчастіше необґрунтованих. Я турбувалася через дрібниці, прокручувала в голові ситуації, які навіть не відбувалися. Рак різко змістив фокус уваги.
Тепер похід до стоматолога чи гінеколога взагалі не здається проблемою. Незручність при спілкуванні з незнайомими людьми перестала мати значення. Більшість страхів просто втратила свою важливість.
Я по-іншому почала ставитися до свого тіла. З вдячністю. Воно витримало лікування, впоралося із навантаженням, відновилося. Людський організм влаштований набагато мудріше, ніж ми звикли думати — йому просто потрібно не заважати і трохи допомагати.
І ще одне важливе розуміння: я перестала жити на потім. Раніше мені здавалося, що все головне попереду — треба лише правильно спланувати. Зараз я намагаюся менше контролювати і більше жити на сьогодні.
Цінувати звичайні дні. Навіть складні. Тому що, читаючи історії інших пацієнтів, я зрозуміла: завжди може бути гірше. І саме це чомусь допомагає сильніше триматися за життя.
Післямова
Мені хочеться сказати кілька слів тим, хто зараз проходить хіміотерапію. У цей період особливо важливо навчитися підтримувати себе — ставитися до себе дбайливо, як до найближчої людини.
Не завжди поряд опиняються люди, які розуміють із півслова. Навіть близькі не завжди можуть стати опорою, на яку ми розраховуємо — і це нормально. У кожного свій спосіб долати труднощі.
Намагайтеся не витрачати сили на образи та з’ясування стосунків. Якщо є можливість — розмовляйте з близькими відверто, діліться тим, що ви відчуваєте і чого потребуєте.
І головне – не будьте проти себе. У цей період ви самі собі найважливіша підтримка.