Усе своє життя я боялася операцій. І не стільки самого хірургічного втручання, скільки загального наркозу. Мене лякало відключення свідомості, втрата контролю.
Але коли я дізналася про необхідність операції, цей страх став сильнішим, ніж будь-коли раніше.
Уся річ у тому, що приблизно за пів року до встановлення діагнозу я страждала від жахливої аритмії в положенні лежачи. Іноді вона загострювалася настільки, що я просто не могла спати — у будь-якій позі лежачи чи напівсидячи починалися перебої ритму.
Я обходила багатьох лікарів, лікувалася, але стійкого результату не було. І ось я дізналася про рак грудей. Як у такому стані перенести операцію та агресивне лікування? Але життя не залишало мені вибору. Або ти терпиш і борешся, або…
Я попросила лікаря призначити мені хороші заспокійливі й просто відпустила ситуацію: чому бути — того не минути.
Підготовка до операції
Перед операцією я пройшла безліч обстежень. Потрібно було зрозуміти, з чим саме ми маємо справу, і переконатися, що хвороба не поширилася далі.
Коли всі результати були готові, хірург запросив мене на консультацію, і ми разом обрали дату операції — 13 серпня 2025 року.
Три тижні очікування — і мало, і багато водночас.
Напередодні операції
Дні безпосередньо перед операцією я пам’ятаю погано. У той час я ніби поставила своє життя й думки на паузу.
Мені здається, якби я цього не зробила, то моя голова просто не витримала б переживань.
Я намагалася не говорити про майбутню операцію й жити звичайним життям, ніби нічого не сталося. І це справді трохи знижувало рівень тривоги.
Обсяг операції
Мені оперували обидві молочні залози.
У лівій видалили злоякісну пухлину, а в правій — три фіброаденоми. Для симетрії також була виконана підтяжка грудей.
Під час операції додатково видалили сторожовий лімфовузол і відправили його на термінове гістологічне дослідження.
На щастя, ракових клітин у ньому не виявили. Це дозволило уникнути видалення інших лімфовузлів.
Загалом операція тривала близько чотирьох годин.
День операції на грудях
У день Х я прокинулася дуже рано й продовжувала робити вигляд, що це звичайний день. Ну ніби я просто їду видаляти зуб — і все.
Ми з чоловіком приїхали до клініки, підписали всі необхідні документи й розмістилися в палаті, очікуючи запрошення на операцію.
Дорога до операційної
Я йшла коридором як на каторгу.
Лікар щиро намагався мене підтримати — міцно обійняв і жартував. Але на півдорозі він відійшов у справах.
І в той момент мені здалося, що я залишилася зовсім одна — у цих холодних лікарняних стінах.
В операційній мене зустрічали медсестри та анестезіолог.
Занурення в наркоз
На прохання медперсоналу я незграбно почала вкладатися на операційний стіл.
«Скажіть мені, що все буде добре», — майже по-дитячому попросила я.
«Я вже багато разів це говорив — усе буде добре», — сухо відповів анестезіолог. А потім додав:
«А чому годинник не зняли? Будете перевіряти час під час операції?»
І ця фраза несподівано трохи зняла напруження.
«Ну все, обирайте сон, який будете дивитися», — намагалася жартувати медсестра.
Мене попередили, що зараз буде відчуття, схоже на сильне алкогольне сп’яніння. Я подивилася на годинник, у мене закрутилася голова — далі не пам’ятаю.
Пробудження
До операції я прочитала багато відгуків про операції на грудях. Найчастіше люди описують наркоз як «вимкнувся — і одразу ввімкнувся».
У мене було інакше.
Коли вже в палаті наді мною схилилася медсестра й буквально «викрикувала» в мене інформацію про те, що операція закінчилася, я якийсь час не могла зрозуміти, про що йдеться.
Мені здавалося, що я була десь в іншому місці. Яка ще операція?..
Потім, трохи поміркувавши, я все ж згадала, що вранці приїхала сюди. Але ще довго в моїй свідомості не поєднувалися момент занурення в наркоз і пробудження. Мозок сприймав це як якусь невідповідність.
Найнеприємнішим у самій операції для мене виявився саме вихід із наркозу. Коли всі емоції ніби заблоковані. Хочу зрадіти, що операція позаду, а не можу.
Обсяг операції
Мені оперували обидві молочні залози.
У лівій видалили злоякісну пухлину, а в правій — три фіброаденоми. Для симетрії також була виконана підтяжка грудей.
Під час операції додатково видалили сторожовий лімфовузол і одразу відправили його на термінове гістологічне дослідження.
На щастя, ракових клітин у ньому не виявили.
Це дозволило уникнути видалення інших лімфовузлів.
Загалом операція тривала близько чотирьох годин.
Перші дні після операції
Не можу сказати, що відновлення після операції на грудях було довгим чи особливо складним. Але перші дні все одно минули ніби в тумані.
Першу ніч у лікарні я майже не спала. Мозок ніби боявся знову «відключитися».
Медсестра пропонувала мені снодійне, але я категорично відмовилася. Після наркозу мені не хотілося ще більше навантажувати організм.
Перші дні вдома були дивними. Я постійно засинала й прокидалася від власного хропіння — хоча в звичайному житті взагалі не хроплю.
Компресійний бюстгальтер сильно тиснув, не давав нормально вдихнути на повні груди й постійно нагадував про пережите.
Але поступово стан вирівнювався.
І в якийсь момент я зрозуміла: найстрашніше для мене було не після операції — а до неї.
Сприйняття свого тіла після операції на грудях
Перший час я боялася дивитися на свої груди. Тому не одразу наважувалася знімати компресійний бюстгальтер навіть для гігієнічних процедур.
Але коли все ж зробила це вперше, то раптом зрозуміла: нічого страшного не сталося.
Груди на місці.
І я — теж.
Після цього всі мої думки швидко переключилися на наступний етап лікування — ад’ювантну хіміотерапію.
Що я хочу сказати тим, кому ще тільки належить операція
Цю статтю я написала насамперед для себе — щоб згадати всі відчуття «до» і «після» та ще раз зрозуміти: через це справді можна пройти.
Зовсім скоро мені належить ще одна операція — уже через рак щитоподібної залози.
І тому зараз я як ніхто розумію, наскільки важливо говорити про це чесно, але без зайвого драматизму.
Моя порада собі й усім, кому належить хірургічне втручання, дуже проста: перед операцією намагайтеся жити звичайним життям. Спілкуйтеся з приємними вам людьми, відпочивайте, за можливості радуйте й балуйте себе.
І обов’язково приймайте підтримку близьких.
Тривога перед операцією — це нормально. Але дуже багато речей виявляються не такими страшними, як малює наша уява.
Думайте про хороше.
І нехай усе буде добре.