До встановлення діагнозу я уявляла променеву терапію при раку грудей виключно в похмурих тонах.
Мені здавалося, що ця процедура обов’язково супроводжується важкими відчуттями: нудотою, опіками, слабкістю та якимось болісним, «нездоровим» виглядом.
Після встановлення діагнозу я перечитала безліч відгуків про променеву терапію, і деякі з них лише посилювали мої страхи.
Але після хіміотерапії моє сприйняття змінилося.
Мені почало здаватися, що найстрашніше вже позаду.
«Променеву терапію перенести набагато легше — це ж локальний вплив», — переконувала себе я.
Але істина, як завжди, виявилася десь посередині.
Чому мені призначили променеву терапію
Променеву терапію при раку грудей призначають для знищення ракових клітин, які могли залишитися після операції.
У мене була велика пухлина — 6,5 см. Тому питання про те, чи потрібна мені променева терапія, навіть не обговорювалося.
Відповідь була очевидною — так.
Мені залишалося лише прийняти це.
Променева терапія стала третім етапом лікування після операції та хіміотерапії.
Онколог пояснила, що весь курс лікування бажано завершити не пізніше ніж через пів року після операції. Тому вже через кілька тижнів після останньої крапельниці хіміотерапії я поїхала на консультацію до радіолога.
Лікар призначив мені 15 сеансів опромінення на ділянку грудей і найближчі аксилярні лімфовузли.
Підготовка до променевої терапії
Попри те, що всі етапи лікування в мене проходили практично без затримок, початок променевої терапії все ж довелося трохи відкласти.
Після хіміотерапії показники крові були недостатньо високими для безпечного опромінення.
Тому на першу процедуру я приїхала трохи більше ніж через місяць після останнього вливання хімії.
Але ще під час першої консультації радіолога мені зробили КТ і нанесли спеціальну розмітку.
Вона потрібна для того, щоб під час кожного сеансу тіло розташовувалося однаково, а випромінювання максимально точно потрапляло в потрібну ділянку, мінімально зачіпаючи здорові тканини.
Із цією розміткою я ходила кілька тижнів і весь час хвилювалася, що вона зітреться.
Як виявилося — абсолютно даремно.
Після завершення променевої терапії ці позначки ще довелося довго відмивати.
Перші сеанси
Раніше я уявляла променеву терапію як щось неминуче важке — з поганим самопочуттям, опіками та постійною слабкістю.
Але вже перші сеанси показали, що сама процедура проходить дуже швидко й досить спокійно.
Побічні ефекти променевої терапії «наздогнали» мене значно пізніше.
А саме опромінення виявилося безболісним і зовсім не страшним — якщо заздалегідь не накручувати себе.
У мене кожен сеанс тривав не більше 10 хвилин. Увесь цей час я намагалася займати голову приємними думками й не залишати місця для паніки.
На щастя, мені це вдавалося.
Мої відчуття після променевої терапії
Перед початком лікування я прочитала безліч історій про побічні ефекти променевої терапії. Сонливість, сильна втома, подразнення в горлі, опіки шкіри — саме на це найчастіше скаржилися пацієнтки.
Однак майже нічого з переліченого я не відчула. Лише після першої процедури мене накрила сильна втома, яка швидко минула.
Під час курсу мене також турбував кишечник. Але радіолог запевняв, що цей орган знаходиться далеко від зони опромінення, тому мої скарги, найімовірніше, не пов’язані з лікуванням.
Головне, що я справді відчувала в той період, — це втому від самого процесу лікування та необхідності щодня їздити на процедури.
В іншому все проходило досить легко й цілком терпимо. Принаймні побічні ефекти променевої терапії грудей виявилися зовсім не такими, якими я їх собі уявляла.
Побічні ефекти променевої терапії грудей
Вже після останніх сеансів я помітила, що шкіра на грудях стала виглядати так, ніби я сильно обгоріла на сонці. З’явилося багато нових веснянок і невеликих папілом. Виглядало це, м’яко кажучи, не надто естетично.
Крім того, у зоні опромінення сильно потемніла, а згодом відпала одна з родимок. Тому одразу після завершення променевої терапії я записалася до дерматолога.
Лікар уважно оглянув усі мої невуси та заспокоїв: причин для занепокоєння немає. З часом шкіра справді почала відновлюватися.
Я бачила ці покращення й щиро повірила, що всі побічні ефекти променевої терапії вже залишилися позаду. Здавалося, потрібно лише трохи зачекати — і все остаточно прийде в норму.
Але не тут-то було.
Приблизно через місяць після завершення лікування в мене з’явився сильний кашель. Згодом він лише посилювався і зрештою спровокував міжреберну невралгію.
Через це довелося раніше запланованого терміну виконати КТ легень. Дослідження показало фіброзні зміни — один із можливих побічних ефектів променевої терапії.
Я виконувала всі рекомендації лікарів і займалася лікуванням ускладнень. Але невдовзі на мене чекало нове випробування — другий онкологічний діагноз, рак щитоподібної залози. Однак це вже зовсім інша історія, яка не лише вибила мене з колії, а й змусила по-новому поглянути на багато речей.
Зараз я готуюся до чергової операції й зіткнулася ще з одним наслідком променевої терапії. З боку опромінення порушилася рухливість руки: під час підняття та відведення виникають м’язовий спазм і дискомфорт.
Я продовжую реабілітацію й обов’язково окремо розповім про відновлення після променевої терапії, тому що цей етап лікування виявився для мене значно довшим, ніж я очікувала.
Що допомагало мені під час променевої терапії
Проходити променеву терапію набагато легше, коли не дозволяєш страхам повністю заволодіти своїми думками.
Особисто мені допомагало зосереджуватися не на лікуванні, а на звичайному житті. Я намагалася добре харчуватися, більше відпочивати й за можливості займатися звичними справами.
На цьому етапі я свідомо відмовилася читати негативні відгуки про променеву терапію та уникала розмов, які посилювали тривогу. Мені хотілося зберегти внутрішній спокій настільки, наскільки це взагалі можливо під час лікування.
Тим, хто зараз проходить променеву терапію, і їхнім близьким я б порадила не зациклюватися на поганих сценаріях. Лікування в кожної людини проходить по-різному, і чужий досвід далеко не завжди стане вашим досвідом.
Звичайно, якби існувала можливість уникнути променевої терапії без шкоди для результату лікування, я б нею скористалася. Але в моєму випадку опромінення було необхідною частиною лікування, і сьогодні я рада, що пройшла цей етап.
Часті запитання про променеву терапію
Чи боляче проходити променеву терапію?
Ні. Під час самої процедури я не відчувала болю, печіння чи інших неприємних відчуттів. Для мене найскладнішими виявилися не сеанси опромінення, а наслідки лікування, які проявилися пізніше.
Скільки триває один сеанс променевої терапії?
У моєму випадку процедура займала не більше 10 хвилин. Більша частина цього часу йшла на правильне розташування на кушетці.
Чи були в мене опіки після променевої терапії?
Сильних опіків не було. Шкіра в зоні опромінення помітно потемніла й виглядала як після інтенсивної засмаги. Згодом ці зміни стали менш вираженими.
Коли з’явилися побічні ефекти?
Деякі зміни шкіри я помітила ще під час лікування. Більш серйозні наслідки, пов’язані з легенями та фіброзними змінами в м’язах, з’явилися приблизно через місяць після завершення променевої терапії.
Чи можна працювати під час променевої терапії?
Багато пацієнтів продовжують працювати під час лікування. Особисто мені найбільше заважала необхідність щодня їздити на процедури та загальна втома від тривалого лікування.
Що допомагало мені легше переносити променеву терапію?
Повноцінний відпочинок, гарне харчування та відмова від читання страшних історій в інтернеті. Я намагалася менше думати про лікування й більше зосереджуватися на звичайному житті.
Чи страшна променева терапія?
З мого досвіду, очікування виявилося набагато страшнішим за саму процедуру. Якби мені довелося пройти цей етап лікування ще раз, я б хвилювалася значно менше.