Під час лікування раку молочної залози я дізналася ще про один онкологічний діагноз — папілярний рак щитоподібної залози. Сказати, що я засмутилася, — це нічого не сказати. Я почувалася емоційно виснаженою. Було зрозуміло, що операції не уникнути, але внутрішньо я всіляко опиралася цій думці.
На щастя, пухлина виявилася невеликою та неагресивною. Пишу цю статтю через два тижні після операції (гемітиреоїдектомії — видалення однієї частки щитоподібної залози). За час від встановлення діагнозу до підготовки до хірургічного втручання та перебування в лікарні я дізналася багато корисної інформації, якою хочу поділитися.
Сподіваюся, мій відгук буде корисним не лише онкопацієнтам, а й тим, кому належить операція з приводу доброякісних захворювань щитоподібної залози. Мені самій дуже бракувало подібної статті — чесної, детальної та написаної людиною, яка щойно пройшла цей шлях.
Як виявили пухлину
Через три місяці після завершення променевої терапії я проходила перший контрольний онкоскринінг. Окрім обстеження органів черевної порожнини, я з власної ініціативи вирішила перевірити й щитоподібну залозу, адже майже 20 років мені ставили діагноз «вузловий зоб». До речі, згодом з’ясувалося, що цей діагноз був помилковим, але про це я розповім трохи пізніше.
Під час ультразвукового дослідження лікар виявив над старим великим утворенням невеликий вузол із ознаками злоякісності. Єдиним сприятливим фактором був його розмір — менш як 5 мм.
При виявленні будь-яких вузлів у щитоподібній залозі лікар обов’язково оцінює їх за міжнародною системою TI-RADS, яка дозволяє визначити ймовірність злоякісного процесу. Шкала включає п’ять категорій: TI-RADS 1 відповідає доброякісним змінам, а TI-RADS 5 свідчить про дуже високий ризик злоякісної пухлини.
У моєму висновку УЗД було зазначено саме TI-RADS 5. Наступним етапом стала тонкоголкова аспіраційна біопсія.
Що сказав лікар
Після обстеження лікар наполегливо рекомендував якнайшвидше звернутися до спеціалізованого ендокринологічного центру. Він говорив прямо, без зайвих пом’якшень.
Лише коли я зізналася, що морально дуже важко сприймаю думку про повторну операцію, він спробував мене заспокоїти. Лікар пояснив, що якщо діагноз підтвердиться, то найімовірніше це папілярний рак щитоподібної залози — найпоширеніша та найменш агресивна форма раку цього органа.
Біопсія щитоподібної залози
Сімейна лікарка порадила мені звернутися до Інституту ендокринології та рекомендувала Моторного Євгена Олеговича як фахівця з експертного ультразвукового дослідження та біопсії щитоподібної залози.
Під час обстеження лікар майже одразу звернув увагу на важливу деталь: моє старе велике утворення виявилося не вузлом щитоподібної залози, а аденомою прищитоподібної залози. Саме тому він не став виконувати пункцію цього утворення, а взяв біопсію лише невеликого підозрілого вузла.
Це було надзвичайно важливе рішення. Пункцію аденоми прищитоподібної залози зазвичай не проводять без вагомих показань. Річ у тім, що існує ризик імплантації (розсіювання) клітин прищитоподібної залози вздовж пункційного каналу. Це пов’язано з особливостями будови та тканини цього органа. Саме тому такі утворення потребують правильної діагностики вже на етапі ультразвукового дослідження.
За таку уважність і професіоналізм я щиро вдячна лікарю.
Через тиждень надійшов результат біопсії — Bethesda VI (6), папілярна карцинома щитоподібної залози. Іноді результати тонкоголкової аспіраційної біопсії бувають невизначеними та потребують додаткових досліджень або повторної пункції. У моєму випадку висновок був однозначним — злоякісний процес підтвердився.
Який важливий висновок я зробила
Саме після цієї історії я остаточно переконалася, наскільки важливо звертатися до фахівців експертного рівня. Досвідчений лікар не лише правильно виконає біопсію, а й визначить, яке утворення взагалі не можна пунктувати. У моєму випадку саме це дозволило уникнути непотрібної та потенційно небезпечної процедури.
Майже 20 років мені ставили діагноз «вузловий зоб», і жоден зі спеціалістів не запідозрив, що утворення може мати зовсім інше походження. За цей час у мене накопичилося близько десяти висновків УЗД із практично однаковим описом.
Більше того, за всі ці роки мені жодного разу не рекомендували здати аналізи на паратгормон і кальцій, хоча саме вони є основними маркерами патології прищитоподібних залоз. У моєму випадку ці показники дійсно залишалися в межах норми, тому підтвердити діагноз за допомогою лабораторних аналізів було б неможливо.
Післяопераційне гістологічне дослідження остаточно розставило всі крапки над «і». Але про це — трохи пізніше.
P.S. Щиро рекомендую Євгена Олеговича Моторного всім, хто планує пройти УЗД або пункцію вузлів щитоподібної залози. Це справжній професіонал своєї справи.
Спілкування з лікарями та вибір лікарні
Після підтвердження діагнозу переді мною постало непросте запитання — де оперуватися і кому довірити своє лікування.
Для мене було важливо знайти хірурга, який не лише має великий досвід, а й готовий детально пояснити всі нюанси майбутньої операції. Мені хотілося розуміти, чому приймається те чи інше рішення, а не просто почути: «Так треба».
Я одразу вирішила, що лікуватимуся у спеціалізованій ендокринологічній клініці. Тому розглядала кілька провідних медичних закладів Києва:
- Інститут ендокринології (вул. Вишгородська, 22);
- Центр ендокринології (вул. Рейтарська, 22);
- Міська клінічна лікарня № 8 (вул. Юрія Кондратюка, 8).
Консультації з лікарями
Перш ніж ухвалити остаточне рішення, я проконсультувалася із шістьма хірургами-ендокринологами.
Першим був спеціаліст Інституту ендокринології. Він пояснив, що остаточний обсяг операції — видалення однієї частки чи всієї щитоподібної залози — іноді визначають уже під час хірургічного втручання. Однак у моєму випадку він схилявся до повного видалення залози, оскільки вважав перенесений рак молочної залози додатковим фактором ризику.
Мені ж дуже хотілося зберегти здорову частку щитоподібної залози, якщо це не погіршить прогноз захворювання. Саме тому я вирішила отримати другу думку.
Наступною була консультація у міській клінічній лікарні № 8. Лікар справив на мене дуже приємне враження — спокійний, доброзичливий і щиро співчутливий до пацієнтів. Проте й він дотримувався більш радикального підходу: рекомендував повністю видалити щитоподібну залозу, щоб максимально знизити ризик повторного оперативного втручання в майбутньому.
Третю думку я отримала у приватній клініці. Лікар був досвідченим фахівцем, але, на жаль, між нами зовсім не виникло контакту. У мене склалося враження, що консультація проходила у форматі монологу. Він також рекомендував повне видалення щитоподібної залози.
Нарешті я приїхала до Центру ендокринології на вулиці Рейтарській. Там я проконсультувалася одразу з трьома хірургами. Усі вони незалежно один від одного дійшли однакового висновку: у моїй ситуації збереження однієї частки щитоподібної залози було онкологічно безпечним і цілком виправданим.
Саме тоді я зрозуміла, наскільки важливо отримувати другу, а іноді й третю думку. Шестеро досвідчених хірургів оцінювали одні й ті самі обстеження, але їхні рекомендації відрізнялися. Навіть у сучасній медицині не завжди існує єдине правильне рішення. Іноді можливі різні підходи, і пацієнт має повне право обрати той варіант, який після обговорення з лікарем вважає для себе найбільш обґрунтованим.
Чому я обрала саме цю лікарню та цього хірурга
Зрештою я зупинила свій вибір на Центрі ендокринології (вул. Рейтарська, 22). На мою думку, фахівці цієї клініки дотримуються сучасних підходів до лікування й дійсно орієнтовані на пацієнта. Для мене це було не менш важливо, ніж професійний досвід хірурга.
Перший лікар, у якого я проконсультувалася в цьому центрі, справив враження грамотного, молодого та енергійного спеціаліста. Проте мене насторожило те, що він дуже поспішав з операцією. Кілька разів наголосив, що незабаром іде у відпустку, тому втручання бажано провести якомога швидше.
Я пояснювала, що зовсім нещодавно завершила лікування раку молочної залози, почуваюся фізично й емоційно виснаженою, а також попросила трохи часу через сімейні обставини. На жаль, мої аргументи не були почуті. Можливо, у лікаря були свої причини так наполягати, але для мене це стало приводом продовжити пошуки.
Наступною була консультація із завідувачем хірургічного відділення — Цимбалюком Сергієм Миколайовичем. Він справив на мене дуже приємне враження. Спокійний, упевнений, уважний до деталей і небагатослівний — саме таким я уявляла хірурга, якому можна довірити операцію. Поруч із ним не виникає відчуття поспіху чи метушні, а це надзвичайно важливо для людини, яка й без того сильно хвилюється.
Я без жодних вагань довірила б свою операцію Сергію Миколайовичу, якби не одна обставина.
Окрім лікування захворювань щитоподібної залози, Центр ендокринології займається діагностикою та профілактикою остеопорозу. Для мене це було особливо актуально, адже гормональна терапія, яку я продовжую отримувати після лікування раку молочної залози, підвищує ризик зниження щільності кісткової тканини.
На сайті центру я дізналася, що хірург-ендокринолог Тонковид Олена Анатоліївна також консультує пацієнтів з питань остеопорозу. Саме це стало вирішальним фактором — я записалася до неї одразу з двома питаннями: щодо операції на щитоподібній залозі та подальшого спостереження за станом кісткової тканини.
Саме після цієї консультації я остаточно визначилася зі своїм вибором. Мені дуже сподобалося, що лікарка детально пояснювала кожен етап лікування, терпляче відповідала на всі мої запитання та говорила зрозумілою мовою, без медичних загадок і поспіху. Для мене це було не менш важливо, ніж професійна кваліфікація хірурга.
Я не можу стверджувати, що це найкращий хірург для кожного пацієнта. Але для себе я шукала лікаря, поруч із яким відчую довіру, спокій і впевненість у правильності прийнятих рішень. Саме це я й знайшла.
Мій відгук про операцію на щитоподібній залозі
Операцію на щитоподібній залозі було заплановано на 7 липня 2026 року, а госпіталізацію — напередодні, 6 липня.
Приїхавши до клініки, я трохи розгубилася. У коридорі було дуже багато людей, які чекали на оформлення. На кожного пацієнта витрачали приблизно пів години, тому черга просувалася дуже повільно.
Чесно кажучи, спочатку я навіть засмутилася. «Якщо початок такий, то що ж буде далі?» — промайнуло в мене в голові.
Однак дуже швидко стало зрозуміло, що це, скоріше, виняток, ніж правило. Як з’ясувалося пізніше, того дня виникли технічні несправності, тому оформлення пацієнтів тривало значно довше, ніж зазвичай.
Після тривалого очікування я нарешті заселилася до палати.
День операції
Вранці всіх пацієнтів запросили до передопераційної палати. Нас було тринадцятеро.
Близько десятої години до мене підійшла лікуюча лікарка й запросила на контрольне ультразвукове дослідження. Саме тоді я ще раз переконалася у високому професіоналізмі спеціалістів лікарні.
Лікар ультразвукової діагностики, так само як і Євген Олегович Моторний, одразу розпізнав у старому «вузлі щитоподібної залози» аденому прищитоподібної залози. І це попри те, що мої аналізи — рівень кальцію та паратгормону — не підтверджували цього діагнозу.
Сумніви перед операцією
Після УЗД я трохи засмутилася. Лікарка виявила один збільшений лімфатичний вузол. Його структура залишалася нормальною, без будь-яких підозрілих змін, однак сам факт збільшення змусив мене знову замислитися.
Мене ще раз запитали, чи справді я впевнена, що хочу зберегти другу частку щитоподібної залози. Лікарі пояснили, що якщо остаточне гістологічне дослідження покаже метастаз у лімфатичному вузлі, у майбутньому може знадобитися повторна операція з видаленням частини залози, що залишилася.
Обговоривши ситуацію спочатку з чоловіком, а потім із лікуючою лікаркою, я все ж вирішила дотримуватися початкового плану — видалити лише уражену частку, якщо під час операції хірург не побачить нічого насторожливого.
Окремо хочу подякувати Тонковид Олені Анатоліївні. Незважаючи на напружений день і велику зайнятість, вона знайшла час, щоб детально обговорити зі мною всі мої переживання та відповісти на запитання. Таке уважне ставлення до пацієнта дорогого варте.
Операція
Близько полудня мене запросили до операційної. На мій подив, сильного страху я не відчувала.
Багато в чому це заслуга медичного персоналу. Медична сестра та санітарка в передопераційній були неймовірно доброзичливими й уважними, завдяки чому напруження поступово зникло.
Окреме враження справив анестезіолог Максименко Петро Степанович — спокійна, уважна й дуже приємна людина, яка буквально випромінює доброзичливість.
Загальний наркоз подіяв майже миттєво. Останнє, що я пам’ятаю перед тим, як заснути, — легке поколювання в щоках.
Сама операція тривала близько двох годин, тому відновлення після наркозу пройшло досить легко. Мені було з чим порівняти: операція з приводу раку молочної залози тривала майже чотири години, і вихід із такого тривалого наркозу виявився значно важчим.
Коли я прийшла до тями, мені повідомили гарну новину: термінове гістологічне дослідження не виявило метастазів у лімфатичних вузлах.
Звісно, остаточні висновки можна було зробити лише після планового гістологічного дослідження, результатів якого довелося чекати близько тижня. Але вже тоді з’явилася надія, що захворювання справді вдалося виявити на ранній стадії.
Неочікуване ускладнення
Прочитавши кілька реальних відгуків про операцію на щитоподібній залозі від людей, які вже пройшли через це хірургічне втручання, я була впевнена, що це відносно нескладна операція. Звісно, я читала про ризики ушкодження поворотного гортанного нерва та прищитоподібних залоз. Але повністю довіряла своєму хірургу й розуміла, що перебуваю в надійних руках.
Сама операція справді пройшла успішно.
Проте відгуки про операцію на щитоподібній залозі рідко детально розповідають про те, що навіть після бездоганно виконаного хірургічного втручання можуть виникати післяопераційні ускладнення.
Приблизно через дві години після операції в мене виникла кровотеча в ділянці шиї, і знадобилася термінова повторна операція — ревізія післяопераційної рани із зупинкою кровотечі.
Чому це сталося, сказати неможливо. Я не знаю, чи відіграли якусь роль перенесені раніше хіміотерапія та променева терапія з приводу раку молочної залози, наявність великої аденоми прищитоподібної залози, чи це було випадкове післяопераційне ускладнення. Ймовірно, однозначної відповіді немає.
Повторна операція також проходила під загальним наркозом і тривала трохи більше години. Медичний персонал швидко помітив погіршення мого стану, своєчасно ухвалив рішення про повторне втручання та оперативно усунув джерело кровотечі.
Після повторної операції я почувалася значно краще.
Цей випадок навчив мене однієї важливої речі. Хороший хірург-ендокринолог — це не той, хто обіцяє легку операцію та швидке відновлення. Хороший хірург — це фахівець, який уміє приймати правильні рішення у складній ситуації, чесно інформує пацієнта й робить усе необхідне, якщо виникають непередбачувані ускладнення.
Відновлення після операції на щитоподібній залозі
Перші кілька днів після операції по дренажу ще виділялася невелика кількість крові. Лікарі пояснили, що це нормальна ситуація.
У перші дні було трохи важко ковтати через набряк тканин шиї. Крім того, спати виявилося значно комфортніше в напівсидячому положенні, використовуючи високу подушку.
Із лікарні мене виписали лише на п’ятий день після операції. Моя лікуюча лікарка хотіла переконатися, що загоєння проходить без ускладнень. На мою думку, такий підхід ще раз свідчить про уважне ставлення до пацієнтів.
Вивчаючи відгуки про операцію на щитоподібній залозі, я помітила, що багатьох пацієнтів виписують уже через два-три дні після хірургічного втручання. Після власного досвіду та перенесеної післяопераційної кровотечі я зрозуміла, що рішення щодо термінів виписки має ухвалюватися індивідуально. У моєму випадку додаткове спостереження в стаціонарі було повністю виправданим.
У вівторок мене прооперували, а в суботу вранці, після видалення дренажу, я поїхала додому. На перев’язку я приїхала в понеділок, а в четвер пов’язку вже повністю зняли.
Треба сказати, що більше за сам шов мене турбував набряк шиї. Лікарка попередила, що він може зберігатися досить довго, поступово зменшуючись у міру загоєння тканин. На момент написання цієї статті минуло два тижні після операції, і припухлість ще зберігається. Можливо, пізніше я доповню цю статтю фотографіями та покажу, як змінювався зовнішній вигляд шиї в процесі відновлення.
Наразі я приймаю Еутирокс у дозі 75 мкг на добу. Теоретично частка щитоподібної залози, що залишилася, могла б частково компенсувати втрату тканини та збільшити вироблення гормонів. Однак у моєму випадку, зважаючи на папілярний рак щитоподібної залози та рішення зберегти одну частку, лікарка призначила замісну гормональну терапію, щоб не стимулювати надмірне розростання тканини, що залишилася, та підтримувати цільовий рівень ТТГ.
Що показало післяопераційне гістологічне дослідження
Результати післяопераційного гістологічного дослідження були готові приблизно через тиждень після операції.
Висновок підтвердив мої найобережніші сподівання: пухлина виявилася неагресивним папілярним раком щитоподібної залози. Метастазів у лімфатичних вузлах не виявили, так само як і ознак проростання пухлини за межі капсули щитоподібної залози.
Після ознайомлення з результатами лікарка сказала, що це найкращий із можливих варіантів, на який ми могли сподіватися. Почути ці слова після всіх переживань було величезним полегшенням.
Але найбільшою несподіванкою для мене стало інше.
Післяопераційне гістологічне дослідження остаточно підтвердило, що велике утворення, яке протягом багатьох років вважали вузлом щитоподібної залози, насправді було аденомою прищитоподібної залози. Причому йшлося про надзвичайно рідкісну гормонально неактивну форму цієї пухлини. Саме тому протягом багатьох років мої показники кальцію та паратгормону залишалися в межах норми й не викликали жодних підозр.
Таким чином, фахівці Інституту ендокринології та Центру ендокринології, які ще до операції за даними УЗД припустили цей діагноз, виявилися абсолютно правими.
Мій відгук про Центр ендокринології на Рейтарській, 22
Мені хотілося б розповісти не лише про саму операцію, а й поділитися своїми враженнями від роботи Центру ендокринології. Щоб відгук був більш зрозумілим і об’єктивним, я розділю цю частину статті на кілька розділів.
Професіоналізм лікарів — ⭐⭐⭐⭐⭐ (10 із 10)
Професіоналізм лікарів я оцінюю на 10 балів із 10.
За час лікування мені довелося поспілкуватися з кількома хірургами відділення ендокринної хірургії. У мене склалося враження, що тут працює справжня команда: фахівці діють злагоджено, спокійно та з повагою ставляться до пацієнтів.
Окремо хочу подякувати своїй лікуючій лікарці — Тонковид Олені Анатоліївні. Увесь час перебування в лікарні я почувалася в надійних руках. Вона завжди знаходила час відповісти на мої численні запитання, детально пояснювала ситуацію та підтримувала мене перед операцією. Таке ставлення неможливо переоцінити.
Робота анестезіолога — ⭐⭐⭐⭐⭐ (10 із 10)
Мені пощастило потрапити до анестезіолога Максименка Петра Степановича.
Це дуже спокійна, доброзичлива та уважна людина. Він не шкодує часу на спілкування з пацієнтами й уміє створити відчуття спокою навіть безпосередньо перед операцією.
Особливо мені запам’яталося, що кожного разу, зустрічаючи мене після операції у відділенні, він цікавився моїм самопочуттям, знаходив кілька теплих слів підтримки та щиро усміхався. Здавалося б, дрібниця, але саме такі моменти допомагають пацієнтові почуватися набагато впевненіше.
Медичні сестри та санітарки — ⭐⭐⭐⭐⭐ (10 із 10)
Про медичних сестер державних лікарень рідко пишуть хороші відгуки. На жаль, частіше згадують негативний досвід.
У Центрі ендокринології все виявилося зовсім інакше.
За час лікування раку молочної залози та інших захворювань мені довелося зустріти дуже різних медичних працівників, тому мені справді є з чим порівнювати.
Можна оплатити лікування в дорогій клініці й отримати ввічливе обслуговування. Але щиру людську турботу купити неможливо.
Я завжди боялася хірургічних операцій. Попри успішну операцію на молочній залозі, перед втручанням на щитоподібній залозі я знову дуже хвилювалася.
Проте завдяки медичним сестрам і санітаркам в операційній не виникало тієї важкої атмосфери, якої багато хто так боїться. Вони постійно підтримували пацієнтів, намагалися відволікти розмовою та ставилися до всіх дуже тепло.
Навіть коли в мене виникло післяопераційне ускладнення, я ні на мить не відчула паніки з боку персоналу. Навпаки, усі діяли спокійно, впевнено й дуже доброзичливо. Саме це відчуття безпеки запам’яталося мені найбільше.
Організація роботи — ⭐⭐⭐⭐⭐ (10 із 10)
Я можу судити лише про роботу відділення ендокринної хірургії.
За весь час перебування в лікарні в мене не виникло відчуття хаосу чи неорганізованості. Попри велику кількість пацієнтів, робота побудована дуже чітко. Кожен працівник знає свої обов’язки, тому відділення працює спокійно й злагоджено.
Для пацієнта це надзвичайно важливо, адже саме така атмосфера допомагає почуватися в безпеці.
Харчування — ⭐⭐⭐⭐☆ (8–9 із 10)
Лікарняне харчування подобається не всім.
Я зовсім невибаглива до їжі, тому мене цілком влаштовували каші, пісні супи, відварна риба, макарони та інші прості страви. Для мене цього було достатньо.
Втім, багато пацієнтів додатково купували продукти в магазинах.
Єдиний недолік — невелика їдальня. У години прийому їжі там буває досить тісно.
Палати — ⭐⭐⭐⭐☆ (9 із 10)
Загальні палати безкоштовні, чисті та досить добре облаштовані.
Туалет і душ розташовані в коридорі. Також є одно- та двомісні палати підвищеного комфорту з окремими зручностями.
У всіх палатах є холодильник, кондиціонер і телевізор.
Що хотілося б покращити
Повністю ідеальних лікарень, мабуть, не існує.
Найбільше мене засмучувало те, що просто під вікнами першого поверху постійно курили. Через це доводилося то відчиняти, то зачиняти вікно, а під час прогулянок територією лікарні часто відчувався запах сигаретного диму.
На мою думку, для куріння має бути облаштоване спеціальне місце, розташоване якомога далі від палат.
Ще один момент стосується зовнішнього вигляду будівлі. Центр розташований в історичному корпусі, збудованому понад сто років тому. Це, безумовно, надає йому особливої атмосфери, однак деякі корпуси вже потребують реконструкції та оновлення.
Чи звернулася б я до цієї лікарні ще раз? Однозначно — так.
Попри післяопераційне ускладнення, саме завдяки професіоналізму лікарів і злагодженій роботі всієї команди його вдалося вчасно усунути. Тому я можу щиро рекомендувати Центр ендокринології тим, кому належить операція на щитоподібній залозі.
Що я порадила б тим, хто готується до операції на щитоподібній залозі
Якщо ви тільки готуєтеся до операції на щитоподібній залозі, насамперед постарайтеся знайти лікаря, якому ви зможете повністю довіряти. Саме довіра до хірурга допомагає зберігати спокій у найхвилюючіші моменти.
Не бійтеся ставити запитання й обговорювати з лікарем усі можливі варіанти лікування. Хороший фахівець завжди знайде час пояснити, чому він рекомендує саме таку тактику.
І, нарешті, пам’ятайте: навіть якщо виникають післяопераційні ускладнення, це далеко не завжди означає, що операцію виконано погано. Набагато важливіше те, наскільки швидко лікарі розпізнають проблему та зможуть її усунути.
Озираючись назад, я розумію, що найправильнішим рішенням було не шукати «ідеальну» операцію без ризиків, а обрати команду професіоналів, якій можна довірити своє здоров’я.