Проходячи активне лікування раку грудей, я заспокоювала себе думкою про швидке завершення терапії.
«Зараз мені важко, але скоро це закінчиться, потім я відпочину й почну нове життя», — думала я.
І ось позаду операція, хіміо- та променева терапія, а мене все не відпускає. Спочатку бронхіт, потім міжреберна невралгія, далі я дізналася про післяпроменевий фіброз легень і остеопенію. І нарешті — удар під дих: рак щитоподібної залози.
Як я дізналася про другий рак
УЗД щитоподібної залози після лікування раку грудей я зробила за власною ініціативою. У мене й до діагнозу були проблеми з цим органом — вузловий зоб.
Лікар провів датчиком і невдоволено подивився на екран. Після лікування в моїй щитоподібній залозі з’явився новий, дуже підозрілий, хоч і зовсім крихітний вузол — лише 4 мм.
«Негайно зверніться до ендокринолога-онколога», — наполягав лікар УЗД.
«Ні, цього не може бути, це якась помилка», — заспокоювала себе я, але найближчими днями записалася на консультацію до інституту ендокринології.
Остаточний діагноз
Того ж дня в інституті мені зробили повторне УЗД і взяли біопсію. Висновок я чекала тиждень. За цей час мені навіть здалося, що я змирилася з новим діагнозом. Але лише здалося. Просто період невизначеності залишав хоча б якусь надію.
І ось настав день Х, і я приїхала за результатом. Отримавши висновок, у якому було написано «папілярна карцинома», я відчула таку втому, якої не було навіть у найважчі періоди лікування раку грудей.
Перша реакція
Перший онкодіагноз я сприйняла досить спокійно. Багато моїх близьких і знайомих навіть хвалили мене за позитивний настрій і витримку. Але цього разу все було інакше. Мене періодично буквально «накривало».
Другий рак за рік — це виявилося для мене занадто складно.
Я була виснажена фізично, але ще більше — морально.
Після активного лікування раку грудей минуло лише три місяці. Я приймаю гормональну терапію й тільки починаю звикати до нової реальності з побічними ефектами від лікування. І ось знову…
Рак щитоподібної залози після раку грудей здавався мені ударом під дих. Несподіванка… Страх… Невизначеність…
«Що зі мною не так? Чому мій організм дає збій?» — ці питання буквально виснажували мою нервову систему.
Найскладніше у прийнятті повторного діагнозу
Люди, які мали досвід лікування раку щитоподібної залози, а також лікарі запевняли мене, що цей тип онкології неагресивний.
Але психологічно мені все одно було дуже важко прийняти новий діагноз. Після складного лікування мої ресурси були буквально виснажені.
Де взяти сили? Організм ще не відновився, морально мені важко переносити навіть звичайну застуду. А тут — знову лікування.
Це колосальне психологічне навантаження.
Чим другий діагноз відрізняється від першого
Повторний онкодіагноз став для мене повною несподіванкою. Але цього разу мене налякало не стільки саме слово «рак», скільки те, що це стосується органу, який виробляє життєво важливі гормони. Перебуваючи на гормональній терапії, мені було страшно навіть уявити ще одну.
Шукати потрібну інформацію було вже легше. Я знала, яким ресурсам можна довіряти, чого варто боятися, а чого — ні.
З часом ситуація перестала здаватися мені настільки трагічною. Адже рак щитоподібної залози менш агресивний, ніж рак грудей. Крім того, я дізналася, що поєднання цих діагнозів не є такою вже рідкістю.
Папілярний рак щитоподібної залози після раку грудей: думка лікарів
Спочатку я звинувачувала променеву терапію. Мені здавалося, що саме вона вплинула на розвиток раку щитоподібної залози.
Але пізніше від лікарів і людей, які пережили подібний досвід, я дізналася, що у жінок із раком грудей часто бувають і захворювання щитоподібної залози.
Усі лікарі, з якими я спілкувалася, в один голос говорили, що вже бачили випадки, коли рак щитоподібної залози або передував раку грудей, або з’являвся після нього.
Це трохи змінило моє сприйняття. Я перестала вважати себе якоюсь невдахою чи «поламаною». Перестала прокручувати в голові сценарії, у яких могла б уникнути ризику другого раку.
Я зрозуміла, що це певна особливість організму, яку навіть лікарі не можуть до кінця пояснити.
До якої думки привів мене другий рак
Після активного лікування раку грудей я перейшла на антигормональну терапію, скаржилася на побічні ефекти й боялася втрати жіночності.
Ще не звикнувши до нової реальності, я дізналася про другий рак. І цей діагноз відсунув усі інші проблеми на другий план.
Тепер я готова терпляче переносити побічні ефекти. Аби тільки рак не повертався. Ні перший, ні другий.
Я дійшла висновку, що потрібно цінувати те, що маєш зараз. Бо завжди може бути гірше.
Висновок
Якщо ви зараз проходите лікування або щойно зіткнулися з діагнозом — хочу сказати лише одне: ви не самі.
Іноді здається, що сил більше немає, особливо коли одне випробування накладається на інше. Але навіть у такому стані можна знайти опору — нехай зовсім маленьку.
Бережіть себе, не вимагайте від себе неможливого й дайте собі час. Крок за кроком, день за днем — цього достатньо.